Жизнь и творчество Рэя Бредбери (Життя і творчий шлях Рея Бредбері)

Наприклад, книга «Ліки від меланхолії» присвячена батьку, а збірник віршів 'Коли слони останній раз в подвір*ї квітли' він наділив такою присвятою: “Ця книга - в пам*ять моеї бабці Мінні Девіс Бредбері, і мого дідуся Семюела Хінкстона Бредбері, і мого брата Семюела, і сестри Елізабет. Всі вони давно померли, але я і зараз їх пам*ятаю”. Часто він вставляє їх імена в свої оповідання.

Спогадами про родину також навіяні оповідання з циклу про чарівне сімейство(реально існуючий дядько Ейнар). Сім*я Бредбері за дитинство і юність Рея кілька разів переїзджала. В кінці кінців вона облаштовується в Лос-Анджелесі, але остаточно Уокіган не покидає. Бредбері гарно вчиться в школі, але грошей на подальшу освіту немає. Колись пізніше він напише ессе, про те, як він вчився в бібліотеках… В біографіях Бредбері написано: освіта середня, з 1943 року – професійний письменник. Рей працює продавцем газет, а вільний час присвячує самовдосконаленню. Він стає членом “Ліги наукових фантастів”. В 1942 році вже починає жити на “письменницькі” гроші. 1947 рік стає переламним в житті Бредбері – він одружується на продавщиці з книжкового магазину – Меггі Маклюр. Але напевне піком життя Рея стають 50-53 роки, коли два його твори – “Марсіанські хроніки” і “451 за Фаренгейтом” виходять в друк.

Починається інше життя – тридцятитрьохрічний Рей Дуглас Бредбері стає всесвітньо відомим. Можна хіба що додати, що зараз Бредбері живе в Лос-Анджелесі, і в свої 81 досі боїться літаків і машин.

Доктор литератури коледжа Уітье ( Каліфорнія). Досі плідно працює і далі дивує світ талантом, дитячою душею, правдивістю… Передумови творчості. “Жюль Верн був моїм батьком. Уелс – мудрим дядьком. Едгар Алан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан вічно мешкав в нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс – мої брати і товариші. Ось і вся моя рідня. Ще добавлю, що моєю матір*ю, скорше за все, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі, авторка “Франкенштейна”. Рей Бредбері. Магія книги захопила Рея з різдва 1925 р., коли тітка подарувала йому фантастичний комікс “Жив-був якось”. Потім вона прочитала хлопчині книжки Л. Френка Баума про чарівну країну Оз, а матір познайомила з оповіданнями Едгара По. Потім прийшла черга Едгара Райса Берроуза з його захоплюючими романами про пригоди Тарзана в джунглях. А світ наукової фантастики відкривається Рею в 1928 р., коли йому в руки потрапляє перший випуск журнала Хьюго Гернсбека “Дивовижні історії” і він з захопленням читає оповідання “Світ гігантських мурах”. З цього моменту його уява стає заручницею “країни фантазії”… Смерть вперше вражає Рея в 1926 р. Вмирає дідусь, потім малень-ка сестричка Елізабет. В подальшому смерть стає однією з про-відних тем письменника. «Смерть, - признається Бредбері, - це мій постійний бій. Я вступаю з нею в бійку в кожному моєму новому оповіданні, повісті, п*єсі… Смерть! Я буду змагатися з нею моїми творами, моїми книгами, моїми дітьми, які можливо залишаться після мене». Бредбері є одним з тих письменників, які в своїй фантастиці намагаються спиратися на деякі вже розроблені технічні новинки. В молододості його цікавили різноманітні виставки технічних новинок.

Взагалі фантастика Рея Дугласа в усьому є інтелектуальною, іноді навіть здається розпланованою. Це твори високоосвіченої людини, яка цікавиться всім. Не дивно, адже судячи з біографій, письменник ніколи не шкодував сил і часу на духовне… В одному з інтерв*ю на питання: «В якому віці ви почали писати?» - йде відповідь: «В 12 років. Я не міг купити продовження «Марсіанського воїна» Едгара Берроуза, адже ми були бідною сім*єю… і тоді я написав свою власну версію». Так почалася літературна кар*єра однлго з найвидатніших письменників ХХ століття… Загальний огляд творчості. Ранні (в основному, 'страшні') оповідання Бредбері склали збірник 'Темний карнавал'(1947), частина їх увішла в збірник 'Жовтнева країна' (1955). Контрастом похмурим новелам, серед котрих виділяються: 'Вітер', 'Карлик', 'Коса', 'Маленький вбивця', 'Вогнений стовп', 'Урочна година', 'Електростанція', служать світлі оповідання з цикла про чарівне сімейство: 'Дядько Эйнар”, 'Квітневі чари', 'Повернення додому'. До теми інфернального Зла (зображується в поэтичному образі 'людей осені'), протистояти якому можуть лише знання і невинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній з кращих своїх книг, похмурій 'карнавальній' феєрії 'Щось страшне насувається'. Дія її розвивається в заштатному американському містечку, куди прибуває зловіщий власник 'смертельніх атракціонів' зі своєю свитою; ім*я власника - Dark (Темрява) - не залишає сумнівів в намірах останнього; а проти Зла виступають улюблені герої Бредбері - підлітки і батько одного з них, міський бібліотекар. Всесвітня слава прийшла до Бредбері після публікації збірників, пов*язаних між собою новел про завоювання Марса, 'Марсіанські хроніки'. Умовна форма хронік ніяк не зв*язує фантазію автора (як і останні наукові дані про Марс), ведучого поетичну розповідь про руйнацію двох культур , почавшуся з ксенофобії та взаємного нерозуміння; про трагічну загибель мешканців Марса в результаті занесеної землянами епідемії ; про 'першопрохідницьку' діяльність зневажливих до чужої культури американців; про загибель в результаті атомної війни залишенної їми на Землі цивілізації; про новий старт цієї цивілізації на пустій планеті-сусідці. Велика кількість новел цикла - наприклад, 'Буде ласкавий дощ', в якій лаконічно показаний ідіотизм технологічної цивілізації у відсутстність тих, хто її створив, - стали класикою НФ. Особливий інтерес викликають новела 'Ешер 2' і оповідання “Вигнанники”; в них автор встає на захист літератури, мистецтва, фантазії, дива, над якими занесений цензорський ніж раціоналіста. До 'марсианського' циклу відносяться також окремі оповідання: 'Бетономішалка', 'Були вони смуглі і золотоокі', 'Суничне віконечко', 'Синя пляшка', 'Посмішка' . Іншою значною книгою Бредбері став роман-антиутопія '451 по Фаренгейту”. Тема захисту культури від американського прагматизму доведена в романі, побудованому на класичних прикладах Замятіна , О.Хакслі и Д.Оруелла, до логичного кошмару: в світі майбутнього пожежні-карателі спалюють книги, визнані шкідливими всі до одної и замінені в побуті 'говорячими стінами' . Фіналом світу, спалюючого Книгу, стає ядерна війна, а вцілілі в лісах дисиденты-вигнанники ('люди-книги') зберігають догораючу свічу знання, вывчив всі заборонені книги напам*ять. Цій же темі присвячене оповідання 'Фенікс'. Однак талант Бредбері-письменника з найбільшою силою проявляється в жанрі новели; сотні написаних їм оповідань включені в такі збірники: 'Людина в картинках', 'Золоті яблука Сонця', 'Ліки від меланхолії', 'Р - значить ракета', 'Машини щастя', 'Найкраще у Бредбері', 'К - значить космос', 'Я співаю тіло електричне', 'Запівніч', 'Духі назавжди', 'Казки про динозаврів', 'Тойнбі', 'Класичні історії' та “ Класичні історії 2'. Багато оповідань присвячені дітям; Бредбері не ідеалізує їх, а намагається показати обидві їх сторони, добру и злу. В класичному оповіданні 'Вельд” діти є маленькими потворами, які не зупиняться перед вбивством батьків заради можливості і далі дивитися в 'телеящик' майбутього.

Дитяча жорстокість проявляється також в оповіданнях 'Дитячий майданчик” та 'Все літо в один день'); в останньому - як і в оповіданні 'Нескінчений дощ' – події розгортаються на вічно дощовій Венері. Навпаки, віра в дітей, любов и гуманізм пронизують інші оповідання- 'Канікули', 'Берег на заході, 'Здраствуй і прощавай', 'Хлопчик-невидимка', 'Ракета”, 'Подарунок”, 'Про тіло електричне я співаю'. Парадоксальній долі малюка зі світу інших вимірів присвячене оповідання 'Дитина завтра”. Дітям присвячені також ліричні мініатюри - 'Озеро' і 'Подарунок' . В багатьох оповіданнях Бредбері виглядає пристрастним 'космістом', зоряним романтиком, який сприймає сунущу космичну експансію людства скорше як поетичний символ (біблійний Новий Прихід або перейнятий з американської історії Фронтир). Пафосом першопрохідництва проникнені оповідання: 'Ікар Монгольф*е Райт', 'Кінець початкової пори', 'Космонавт', 'Золоті яблука Сонця'. Разом з тим освоєння космосу може закінчитись драматично.

Звичайний метеорит перериває життя героєв 'Калейдоскопа' ; в оповіданні 'Тут можуть водитися тигри' 'жива' планета має оборонятись від апетитів землян; на далеких планетах їх також можуть підстерігати автоматичне 'Мертве місто' і чужа кривава історія , - 'Сплячий в Армагедоні'. В гострому памфлеті 'Вітер з Геттисберга' вбивця здійснює замах на робота - копію Авраама Лінкольна ; а в 'Пішоході' людину арештовують тільки за те, що він вздумав вночі прогулятися пішки.